На головну

Логін:
Пароль:
Забули_пароль? Реєстрація
ТОВ "КрАЗ Лізинг"
Кошик
Пусто

Конвенція УНІДРУА
про міжнародний фінансовий лізинг

(укр/рос)
Статус Конвенції див. ( 995_a95 )
( Про приєднання до Конвенції див. Закон N 3301-IV ( 3301-15 ) від 11.01.2006, ВВР, 2006, N 16, ст.138 )
Офіційний переклад

ДЕРЖАВИ - УЧАСНИЦІ ЦІЄЇ КОНВЕНЦІЇ,
ВИЗНАЮЧИ важливість усунення деяких юридичних перешкод для міжнародного фінансового лізингу обладнання, підтримуючи при цьому справедливу рівновагу інтересів між різними сторонами операції, УСВІДОМЛЮЮЧИ необхідність зробити міжнародний фінансовий лізинг більш доступним,
УСВІДОМЛЮЮЧИ той факт, що правові норми, які регулюють традиційний контракт щодо прокату, необхідно адаптувати до особливих трьохсторонніх відносин, створених за допомогою операції фінансового лізингу,
ВИЗНАЮЧИ, таким чином, бажаність розроблення певних уніфікованих правил, які здебільшого стосувалися б аспектів цивільного й торговельного права міжнародного фінансового лізингу,
ДОМОВИЛИСЬ про таке:

РОЗДІЛ I
Сфера застосування та загальні положення

Стаття 1
1. Ця Конвенція регулює операцію фінансового лізингу, описану в пункті 2, в якій одна сторона (лізингодавець),
(a) на умовах іншої сторони (лізингоодержувача) укладає договір (договір поставки) з третьою стороною (постачальником), згідно з яким лізингодавець одержує виробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання (обладнання) на умовах, схвалених лізингоодержувачем настільки, наскільки вони стосуються його інтересів, та
b) укладає договір (договір лізингу) з лізингоодержувачем, надаючи лізингоодержувачеві право користування обладнанням за лізингові платежі.
2. Операція фінансового лізингу, згадана в попередньому пункті, є операцією, яка включає такі характерні риси:
(a) лізингоодержувач визначає обладнання й вибирає постачальника, здебільшого не покладаючись на досвід і думку лізингодавця;
(b) обладнання придбане лізингодавцем у зв'язку з договором лізингу, який, наскільки відомо постачальнику, або укладений, або повинен бути укладений між лізингодавцем і лізингоодержувачем; та
(c) лізингові платежі, належні до сплати за договором лізингу, обчислюються таким чином, щоб урахувати, зокрема, амортизацію всієї або значної частини вартості обладнання.
3. Ця Конвенція застосовується незалежно від того, має лізингоодержувач чи він у подальшому отримує можливість придбати обладнання чи орендувати його й надалі, і незалежно від того, придбає він обладнання за номінальною ціною чи він орендує обладнання за лізингові платежі.
4. Ця Конвенція застосовується до операцій фінансового лізингу щодо всього обладнання, за винятком того, яке повинно бути використане здебільшого для особистих, сімейних або побутових цілей лізингоодержувача.

Стаття 2
Якщо йдеться про одну чи більше операцій сублізингу, які стосуються того самого обладнання, то ця Конвенція застосовується до кожної операції, яка є операцією фінансового лізингу і яка в іншому випадку є предметом цієї Конвенції так, ніби особа, у якої перший лізингодавець (як визначено в пункті 1 попередньої статті) придбав обладнання, є постачальником, і ніби договір, за яким таким чином було придбане обладнання, є договором поставки.

Стаття 3
1. Ця Конвенція застосовується у тому випадку, коли місця здійснення підприємницької діяльності лізингодавця й лізингоодержувача знаходяться в різних державах і:
(a) ці держави й держава, в якій знаходиться місце здійснення підприємницької діяльності постачальника, є Договірними державами; або
(b) як договір поставки, так і договір лізингу регулюються законодавством Договірної держави.
2. Посилання у цій Конвенції на місце здійснення підприємницької діяльності сторони, якщо вона має більше, ніж одне місце здійснення підприємницької діяльності, означає місце здійснення підприємницької діяльності, яке має найтісніший зв'язок із відповідним договором та його реалізацією, з урахуванням обставин, відомих сторонам або передбачених ними будь-коли до чи під час укладення цього договору.

Стаття 4
1. Застосування положень цієї Конвенції не припиняється лише через те, що обладнання стало постійною приналежністю земельної ділянки або її невід'ємною частиною.
2. Будь-яке питання стосовно того, чи стало обладнання постійною приналежністю земельної ділянки або її невід'ємною частиною, і, якщо це так, вплив на права inter se лізингодавця та особи, що має майнові права на землю, визначаються законодавством держави, де знаходиться ця земельна ділянка.

Стаття 5
1. Ця Конвенція може не застосовуватись лише тоді, коли кожна зі сторін договору поставки й кожна зі сторін договору лізингу погоджуються не застосовувати її.
2. Якщо незастосування цієї Конвенції не здійснене згідно з попереднім пунктом, то сторони можуть у своїх відносинах одна з одною частково відміняти або змінювати дію будь-якого з її положень, крім положень пункту 3 статті 8, підпункту "b" пункту 3 і пункту 4 статті 13.

Стаття 5
1. Під час тлумачення цієї Конвенції необхідно враховувати її предмет і мету, визначені в преамбулі, її міжнародний характер та необхідність сприяти одноманітності в її застосуванні, а також додержанню добросовісності в міжнародній торгівлі.
2. Питання, які стосуються того, що регулюється цією Конвенцією, і які в ній не вирішені чітко, повинні вирішуватись відповідно до загальних принципів, на яких вона грунтується, або, за відсутності таких принципів, відповідно до законодавства, застосовного на основі норм міжнародного приватного права.

РОЗДІЛ II
Права й обов'язки сторін

Стаття 7
1. (a) Майнові права лізингодавця на обладнання є чинними незважаючи на права керуючого конкурсною масою та кредиторів лізингоодержувача, у тому числі кредиторів, які добилися накладення арешту чи виконання судового рішення.
(b) Для цілей цього пункту термін "керуючий конкурсною масою" включає ліквідатора, адміністратора чи будь-яку іншу особу, призначену для управління майном лізингоодержувача в інтересах основної маси кредиторів.
2. Якщо, згідно із застосовним законом, майнові права лізингодавця на обладнання є чинними незважаючи на права особи, зазначеної в попередньому пункті, лише за умови дотримання правил щодо офіційного повідомлення, ці права є чинними незважаючи на права цієї особи лише за умови додержання таких правил.
3. Для цілей попереднього пункту термін "застосовний закон" означає закон держави, яка на час набуття зазначеною в пункті 1 особою права вимагати застосування зазначених у попередньому пункті правил:
(a) у випадку зареєстрованого судна є державою, в якій воно зареєстроване на ім'я власника (для цілей цього підпункту фрахтувальник судна, зафрахтованого без екіпажу, не вважається власником);
(b) у випадку літального апарата, зареєстрованого відповідно до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію ( 995_038 ), підписаної в Чикаго 7 грудня 1944 року, є державою, в якій він зареєстрований таким чином;
(c) у випадку такого іншого обладнання, у тому числі двигуна літального апарата, яке зазвичай перевозиться з однієї держави до іншої, є державою, в якій знаходиться основне місце здійснення підприємницької діяльності лізингоодержувача;
(d) у випадку всього іншого обладнання є державою, в якій знаходиться обладнання.
4. Пункт 2 не впливає на положення будь-якої іншої угоди, згідно з якою вимагається офіційне визнання майнових прав лізингодавця на обладнання.
5. Ця стаття не впливає на пріоритет будь-якого кредитора, який має:
(a) погоджене чи непогоджене право на утримання обладнання або забезпечувальний інтерес щодо нього, які виникають не у зв'язку з накладенням арешту чи виконанням судового рішення; або
(b) будь-яке право на арешт, затримання або розпорядження, надане спеціально щодо суден або літальних апаратів відповідно до закону, застосовного на основі норм міжнародного приватного права.

Стаття 8
1. (a) Якщо інше не передбачене цією Конвенцією або не встановлене в договорі лізингу, то лізингодавець не бере на себе жодних зобов'язань перед лізингоодержувачем щодо обладнання, крім випадків, коли лізингоодержувач зазнав збитків через покладання на досвід і думку лізингодавця та через втручання лізингодавця у вибір постачальника або технічних вимог обладнання.
(b) Лізингодавець, що виступає як лізингодавець, звільняється від відповідальності щодо третіх сторін у випадку смерті, тілесного ушкодження або шкоди майну, спричинених обладнанням.
(c) Зазначені вище положення цього пункту не регулюють будь-якої відповідальності лізингодавця, що виступає як будь-хто інший, наприклад як власник.
2. Лізингодавець гарантує, що лізингоодержувачеве спокійне володіння не буде порушене особою, яка має переважний титул або право чи яка заявляє переважний титул або право й діє на підставі рішення суду, якщо такий титул, право чи заява не зумовлені дією чи бездіяльністю лізингоодержувача.
3. Сторони не можуть відступати від положень попереднього пункту або змінювати їхню дію з тієї причини, що переважний титул, право чи заява зумовлені умисною дією, грубою недбалістю чи бездіяльністю лізингодавця.
4. Положення пунктів 2 і 3 не впливають на будь-яку ширшу гарантію спокійного володіння, яку дає лізингодавець і яка є обов'язковою відповідно до закону, застосовного на основі норм міжнародного приватного права.

Стаття 9
1. Лізингоодержувач дбайливо ставиться до обладнання, використовує його в розумний спосіб та підтримує його в такому стані, в якому воно було поставлене, з урахуванням нормального зменшення й нормального спрацювання та будь-якої модифікації обладнання, погодженої сторонами.
2. Після закінчення терміну дії договору лізингу, лізингоодержувач повертає лізингодавцю обладнання в стані, визначеному в попередньому пункті, якщо він не використовує право придбати обладнання чи орендувати його й надалі.

Стаття 10
1. Обов'язки постачальника за договором поставки також стосуються лізингоодержувача, як це було б, якби лізингоодержувач був стороною цього договору і якби обладнання необхідно було постачати безпосередньо лізингоодержувачеві. Однак постачальник не несе відповідальності перед лізингодавцем та лізингоодержувачем за один і той самий збиток.
2. Ніщо в цій статті не дає лізингоодержувачеві право розірвати договір поставки або анулювати його без згоди лізингодавця.

Стаття 11
На права лізингоодержувача, що випливають з договору поставки, укладеного відповідно до цієї Конвенції, не впливає зміна будь-якого строку договору поставки, попередньо схваленого лізингоодержувачем, якщо він не дав згоди на цю зміну.

Стаття 12
1. Якщо обладнання не поставлене, або поставлене із затримкою, або не відповідає договору поставки:
(a) лізингоодержувач має право стосовно лізингодавця відмовитися від обладнання або розірвати договір лізингу; і
(b) лізингодавець має право виправити становище, що склалося внаслідок його неспроможності запропонувати обладнання згідно з договором поставки, як це було б, якби лізингоодержувач погодився придбати обладнання в лізингодавця на тих самих умовах, що й умови договору поставки.
2. Право, надане попереднім пунктом, здійснюється у той самий спосіб і втрачається за тих самих обставин, які мали б місце, якби лізингоодержувач погодився придбати обладнання в лізингодавця на тих самих умовах, що й умови договору поставки.
3. Лізингоодержувач має право затримувати лізингові платежі, належні до сплати згідно з договором лізингу, доти, доки лізингодавець не виправить становища, що склалося внаслідок його неспроможності запропонувати обладнання згідно з договором поставки, або доки лізингоодержувач не втратить права на відмову від обладнання.
4. У випадку, коли лізингоодержувач здійснив право на розірвання договору лізингу, лізингоодержувач має право повернути собі будь-які лізингові платежі та інші суми, сплачені наперед, крім обгрунтованої суми за будь-яку користь, отриману лізингоодержувачем завдяки використанню обладнання.
5. Лізингоодержувач не може висунути жодної іншої претензії до лізингодавця щодо непоставки обладнання, поставки його із затримкою або поставки обладнання, яке не відповідає договору поставки, за винятком того, наскільки це є результатом дії чи бездіяльності лізингодавця.
6. Ніщо в цій статті не впливає на права лізингоодержувача стосовно постачальника, передбачені в статті 10.

Стаття 13
1. У разі несплати лізингоодержувачем лізингодавець може в судовому порядку стягнути накопичені несплачені лізингові платежі разом із відсотками й відшкодовуваними збитками.
2. Якщо заборгованість лізингоодержувача є значною, то за умови дотримання пункту 5 лізингодавець може також вимагати прискореної сплати розміру майбутніх лізингових платежів, якщо це передбачено договором лізингу, або може припинити дію договору лізингу і після такого припинення:
(a) відновити володіння обладнанням; і
(b) стягнути такі збитки, завдяки яким лізингодавець опиниться в такому становищі, в якому б він був, якби лізингоодержувач виконував договір лізингу відповідно до його умов.
3. (a) Договір лізингу може передбачати спосіб, в який обчислюватимуться збитки, що відшкодовуються згідно з підпунктом "b" пункту 2.
(b) Таке положення застосовується у відносинах між сторонами, якщо воно не зумовлює таких збитків, які значно перевищують передбачені згідно з підпунктом "b" пункту 2. Сторони не можуть відступати від положень цього підпункту або змінювати їхню дію.
4. Якщо лізингодавець розірвав договір лізингу, то він не має права застосовувати положення цього договору, яке передбачає прискорення сплати майбутніх лізингових платежів, але розмір таких платежів може бути взятий до уваги під час обчислення збитків згідно з підпунктом "b" пункту 2 і пунктом 3. Сторони не можуть відступати від положень цього пункту або змінювати їхню дію.

5. Лізингодавець не має права здійснювати своє право прискорення лізингових платежів або право розірвання договору лізингу згідно з пунктом 2, якщо він не надав лізингоодержувачу, за допомогою повідомлення, прийнятної можливості виправлення становища, що склалося в результаті несплати, настільки, наскільки воно може бути виправлене. 6. Лізингодавець не має права стягувати збитки настільки, наскільки він не вжив усіх обгрунтованих заходів для зменшення своїх втрат.

Стаття 14
1. Лізингодавець може передавати або в інший спосіб розпоряджатися всіма чи будь-якими з його прав на обладнання, а також правами за договором лізингу. Така передача не звільняє лізингодавця від будь-яких з його зобов'язань за договором лізингу або не змінює сутності договору лізингу або її правової оцінки, як передбачено у цій Конвенції.
2. Лізингоодержувач може передати право користування обладнанням чи будь-які інші права за договором лізингу тільки за згоди лізингодавця та з дотриманням прав третіх сторін.

РОЗДІЛ III
Заключні положення

Стаття 15
1. Ця Конвенція відкрита для підписання на заключному засіданні Дипломатичної конференції з прийняття проектів Конвенцій Унідруа про міжнародний факторинг та міжнародний фінансовий лізинг і залишатиметься відкритою для підписання всіма державами в Оттаві до 31 грудня 1990 року.
2. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню державами, які її підписали.
3. Ця Конвенція відкрита для приєднання всіх держав, які її не підписали, з дати, з якої вона відкрита для підписання.
4. Ратифікація, прийняття, затвердження або приєднання здійснюються шляхом здачі на зберігання депозитарію відповідного офіційного документа.

Стаття 16
1. Ця Конвенція набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шести місяців після дати здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання.
2. Для кожної держави, яка ратифікує, приймає, затверджує цю Конвенцію або приєднується до неї після здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання, ця Конвенція набуває чинності щодо цієї держави в перший день місяця, що настає після закінчення шести місяців після дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання.

Стаття 17
Ця Конвенція не превалює над будь-яким договором, який уже укладено чи буде укладено; зокрема, вона не впливає на будь-яку відповідальність, покладену на будь-яку особу існуючими або майбутніми договорами

Стаття 18
1. Якщо Договірна держава має дві чи більше територіальних одиниць, в яких застосовуються різні системи права до питань, про які йдеться в цій Конвенції, то вона може під час підписання, ратифікації, прийняття, затвердження або приєднання заявити, що ця Конвенція поширюватиметься на всі її територіальні одиниці або тільки на одну з них чи більше, і може замінити свою заяву іншою заявою будь-коли
2. Ці заяви повинні бути повідомлені депозитарію, і в них повинні чітко зазначатись територіальні одиниці, на які поширюється Конвенція.
3. Якщо на підставі заяви, зробленої відповідно до цієї статті, ця Конвенція поширюється на одну чи більше, але не на всі територіальні одиниці Договірної держави і якщо місце здійснення підприємницької діяльності сторони розташоване в цій державі, то для цілей цієї Конвенції місце здійснення підприємницької діяльності вважається розташованим не в Договірній державі, якщо воно не розташоване в територіальній одиниці, на яку поширюється ця Конвенція.
4. Якщо Договірна держава не робить заяви відповідно до пункту 1, то Конвенція поширюватиметься на всі територіальні одиниці цієї держави.

Стаття 19
1. Дві чи більше Договірних держав, які мають такі самі або тісно пов'язані правові норми стосовно питань, що регулюються цією Конвенцією, можуть будь-коли заявити, що Конвенція не застосовуватиметься, якщо місця здійснення підприємницької діяльності постачальника, лізингодавця й лізингоодержувача знаходяться у цих державах. Такі заяви можуть бути зроблені спільно або шляхом взаємних односторонніх заяв.
2. Договірна держава, що має такі самі правові норми, як і норми однієї чи більше держав, що не є договірними державами, стосовно питань, регульованих цією Конвенцією, або правові норми, тісно пов'язані з такими питаннями, може будь-коли заявити, що Конвенція не застосовуватиметься, якщо місця здійснення підприємницької діяльності постачальника, лізингодавця й лізингоодержувача знаходяться в цих державах.
3. Якщо держава, яка є об'єктом заяви, зробленої відповідно до попереднього пункту, пізніше стане Договірною державою, то зроблена заява з дати набуття чинності Конвенцією стосовно нової Договірної держави матиме силу заяви, зробленої відповідно до пункту 1, за умови, що нова Договірна держава приєднається до такої заяви або зробить взаємну односторонню заяву.

Стаття 20
Договірна держава може заявити під час підписання, ратифікації, прийняття, затвердження чи приєднання, що вона замінить своїм внутрішньодержавним правом пункт 3 статті 8, якщо її внутрішньодержавне право не дозволятиме лізингодавцеві не брати на себе відповідальність за невиконання зобов'язань чи за недбалість.

Стаття 21
1. Заяви, зроблені відповідно до цієї Конвенції під час підписання, підлягають підтвердженню після ратифікації, прийняття або затвердження.
2. Заяви і підтвердження заяв повинні бути в письмовій формі й бути офіційно повідомлені депозитарію.
3. Заява набуває чинності одночасно з набуттям чинності цією Конвенцією стосовно відповідної держави. Проте декларація, офіційне повідомлення про яку депозитарій отримує після такого набуття чинності, набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шести місяців із дати її отримання депозитарієм. Взаємні односторонні заяви, що робляться відповідно до статті 19, набувають чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шести місяців після отримання останньої заяви депозитарієм.
4. Будь-яка держава, яка робить заяву відповідно до цієї Конвенції, може відкликати її будь-коли шляхом надіслання письмового офіційного повідомлення на адресу депозитарію. Таке відкликання набуватиме чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шести місяців після дати отримання повідомлення депозитарієм.
5. Відкликання заяви, зробленої відповідно до статті 19, робить будь-яку спільну або взаємну односторонню заяву, зроблену іншою державою відповідно до зазначеної статті, нечинною стосовно держави, яка зробила відкликання заяви, з дати, коли відкликання набуває чинності.

Стаття 22
Не допускаються жодні застереження, крім тих, які чітко дозволені в цій Конвенції.

Стаття 23
Ця Конвенція застосовується до операції фінансового лізингу, коли і договір лізингу, і договір поставки укладені в день набуття чинності Конвенцією стосовно Договірних держав, зазначених у підпункті "а" пункту 1 статті 3, або стосовно Договірної держави чи держав, зазначених у підпункті "b" пункту 1 тієї самої статті, або укладені пізніше.

Стаття 24
1. Ця Конвенція може бути денонсована будь-якою Договірною державою будь-коли після дати набуття нею чинності для такої держави.
2. Денонсація здійснюється шляхом здачі на зберігання депозитарію відповідного документа.
3. Денонсація набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шести місяців після здачі документа про денонсацію на зберігання депозитарію. Якщо в документі про денонсацію установлено більш тривалий строк набуття нею чинності, то вона набуває чинності із закінченням такого більш тривалого строку після здачі документа на зберігання депозитарію.

Стаття 25
1. Ця Конвенція здається на зберігання Уряду Канади.
2. Уряд Канади:
(a) інформує всі держави, які підписали цю Конвенцію або приєдналися до неї, та Президента Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (Унідруа) про:
(i) кожне нове підписання або здачу на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження чи приєднання та про їхні дати;
(ii) кожну заяву, зроблену відповідно до статей 18, 19 та 20;
(iii) відкликання будь-якої заяви, зробленої відповідно до пункту 4 статті 21;
(iv) дату набуття чинності цією Конвенцією;
(v) здачу на зберігання документа про денонсацію цієї Конвенції, дату його здачі та дату, коли він набуде чинності;
(b) передає засвідчені копії цієї Конвенції всім державам, які її підписали, усім державам, які приєднуються до Конвенції, та Президенту Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (Унідруа).
НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані повноважні представники, належним чином уповноважені їхніми відповідними урядами, підписали цю Конвенцію.
ВЧИНЕНО в Оттаві двадцять восьмого травня тисяча дев'ятсот вісімдесят восьмого року в одному примірнику, англійський і французький тексти якого є рівно автентичними.

Конвенция
по международному финансовому лизингу

Государства - участники настоящей Конвенции, признавая важность устранения некоторых юридических препятствий в рамках международной аренды оборудования и обеспечения сбалансированности интересов различных сторон, участвующих в операции, отдавая себе отчет в необходимости сделать международную аренду оборудования более доступной, отдавая себе отчет в том, что юридические правила, действующие обычно в рамках контракта на аренду, заслуживают быть распространенными на трехсторонние отношения, характерные для операции по аренде оборудования, признавая с учетом вышесказанного полезность установления некоторых единых форм и правил, относящихся к операциям по международной аренде оборудования, преимущественно тех их аспектов, которые регулируются гражданским и торговым правом, договорились о нижеследующем:

Глава I
Область применения и общие положения

Статья 1
1. Настоящая Конвенция регулирует операции по аренде, описанные в параграфе 2, при которых одна сторона (арендодатель): а) заключает по указанию другой стороны (арендатора) контракт
(контракт на поставку) с третьей стороной (поставщиком), в соответствии с которым закупает оборудование, имущество или инструментарий на условиях, утвержденных арендатором в том, что его касается, и
б) заключает контракт (контракт на аренду) с арендатором, предоставляя ему право пользования оборудованием при условии выплаты суммы аренды.
2. Указанная в предыдущем параграфе операция по аренде имеет следующие характеристики: а) арендатор выбирает оборудование и поставщика, не обращаясь к компетенции арендодателя, которая не оказывает решающего влияния;
б) приобретение оборудования осуществляется арендодателем на условиях контракта на аренду, заключенного или подлежащего заключению между арендодателем й арендатором, с которым поставщик ознакомлен;
в) сумма аренды, указанная в контракте на аренду, подсчитывается, в частности, с учетом амортизации всей или значительной части стоимости оборудования. 3. Настоящая Конвенция применяется независимо от того, в состоянии ли арендатор или нет изначально или впоследствии купить оборудование или вновь сдать его в аренду, пусть даже и за символическую плату.
4. Настоящая Конвенция регулирует операции по аренде всего оборудования, за исключением того, которое должно быть использовано арендатором, в основном, в личных или семейных целях, а также для домашних нужд.

Статья 2
В случае одной или нескольких операций "подаренды" или поднайма одного и того же оборудования настоящая Конвенция применяется в отношении каждой операции, являющейся операцией по аренде и регулируемой настоящей Конвенцией, как если бы лицо, у которого первый арендодатель (как это определено в параграфе 1 предыдущей статьи) приобрел оборудование, было поставщиком, как если бы контракт, в соответствии с которым было таким образом приобретено имущество, был контрактом на поставку.

Статья 3
1. Настоящая Конвенция применяется в случае, когда учреждения арендодателя и арендатора находятся в разных странах и при этом:
а) эти государства, а также страна, в которой поставщик имеет свое учреждение, являются договаривающимися государствами; или
б) контракт на поставку и контракт на аренду регулируются законодательством договаривающегося государства.
2. Учреждение, на которое имеется ссылка в настоящей Конвенции, подразумевает в случае, если одна из сторон, участвующих в операции по аренде, имеет более чем одно учреждение, учреждение, в наибольшей степени связанное с данным контрактом и его реализацией с учетом известных сторонам обстоятельств или предусматриваемых ими в тот или иной момент до заключения или при заключении контракта.

Статья 4
1. Положения настоящей Конвенции не прекращают свое действие ввиду факта включения или закрепления имущества в качестве недвижимости.
2. Вопросы, относящиеся к включению или закреплению имущества в качестве недвижимости, а также соответствующие права арендодателя и обладателей вещного права на недвижимость регулируются законом местонахождения этой недвижимости.

Статья 5
1. Применение настоящей Конвенции может быть отменено только в случае, если каждый из участников контракта на поставку и каждый участник контракта на аренду дает на это согласие.
2. Если применение настоящей Конвенции не отменено в соответствии с предыдущим параграфом, стороны могут в своих отношениях отступать от тех или иных ее положений или вносить изменения в возможные последствия, кроме положений, предусмотренных параграфом 3 статьи 8, абзацем "б" параграфа 3, параграфом 4 статьи 13.

Статья 6
1. При интерпретации настоящей Конвенции необходимо учитывать ее предмет и цели, определенные в преамбуле, ее международный характер и необходимость стремиться к единообразию ее применения, а также к соблюдению добросовестности в международной торговле.
2. Вопросы, регулируемые с учетом их содержания настоящей Конвенцией, но не отраженные в ней в четкой и ясной форме, будут решаться на основе общих принципов этого документа, а при их отсутствии - в соответствии с законодательством на базе международного частного права.

Глава II
Права и обязательства сторон

Статья 7
1. а) Вещные права арендодателя на оборудование противопоставляются синдику по несостоятельности и кредиторам арендатора, включая кредиторов, являющихся владельцами окончательного или временного исполнительного документа.
б) В рамках настоящего параграфа термин "синдик по несостоятельности" означает лицо, на которое возложено осуществление ликвидации имущества, администратора или любое другое лицо, назначенное для управления имуществом арендатора в интересах кредиторов.
2. Если положения применяемого закона предписывают указанному в предыдущем параграфе лицу осуществление противопоставимости вещных прав арендодателя на имущество и соблюдение рекламных норм, эти права будут ему противопоставлены только в случае выполнения всех предусмотренных этими правилами условий.
3. В рамках предыдущего параграфа под действующим законом понимается закон Государства, которое в момент, когда указанное в параграфе 1 лицо вправе ссылаться на указанные в параграфе 2 правила, выступает в качестве:
а) в отношении зарегистрированных судов и кораблей - Государства, в котором судно или корабль зарегистрированы на имя их владельца. При этом фрахтователь собственно корпуса судна не рассматривается в качестве владельца;
б) в отношении летательных аппаратов, зарегистрированных в соответствии с Конвенцией по международной гражданской авиации ( 995_038 ), подписанной в Чикаго 7 декабря 1994 г., - Государства, в котором этот летательный аппарат зарегистрирован;
в) в том, что касается другого имущества, относящегося к той его категории, которая может перевозиться из одной страны в другую, например, двигатели летательных аппаратов, - Государства, в котором находится основное учреждение арендатора;
г) в отношении любого другого имущества - Государства по местонахождению имущества.
4. Положения параграфа 2 не противоречат положениям любых других документов, предписывающих признание вещных прав арендодателя на имущество.
5. Положения настоящей статьи не распространяются на категорию кредиторов, обладающих:
а) привилегией или гарантией обеспечения исполнения обязательств, предусмотренных или не предусмотренных контрактом, за исключением вытекающих из окончательного или предварительного исполнительного документа, или
б) правом на арест, задержание или распоряжение в отношении судов, кораблей или летательных аппаратов, предоставленным на основании положения закона, применяемого на основе правил международного частного права.

Статья 8
1. а) В соответствии с положениями настоящей Конвенции или положениями контракта на аренду арендодатель освобождается от всякой ответственности за имущество, кроме случаев, когда арендатору нанесен ущерб в результате его обращения к компетенции арендодателя и вмешательства последнего в выбор имущества, его характеристик, а также в выбор поставщика.
б) Арендодатель освобожден в этом своем качестве от ответственности в отношении третьих лиц в случае смерти за ущерб лицам и имуществу, нанесенный оборудованием.
в) Положения настоящего параграфа не распространяются на ответственность арендодателя, выступающего в ином качестве, в частности, в качестве владельца.
2. Арендодатель гарантирует арендатора от эвикции или нарушений пользования по вине лица, имеющего право собственности или право старшинства, а также предъявляющего такое право в ходе судебного разбирательства, если это право или претензия не вытекают из акта и не являются следствием упущения арендатора.
3. Стороны могут отступать от положений предыдущего параграфа или вносить изменения в его последствия только в случаях, когда право или претензия вытекают из законодательства и являются следствием сознательного упущения со стороны арендодателя или его грубой ошибки.
4. Положения параграфов 2 и 3 не ущемляют другие более широкие гарантийные обязательства в отношении эвикции или нарушений пользования, возложенные на арендодателя в соответствии с законом, регулируемым международным частным правом, от соблюдения которого он не может быть освобожден.

Статья 9
1. Арендатор осуществляет обслуживание имущества, использует его в нормальных условиях и поддерживает его в состоянии, в котором оно было ему передано, с учетом нормального износа в ходе правильной эксплуатации и возможности внесения изменений в имущество по согласованию сторон.
2. По истечении контракта на аренду арендатор возвращает арендодателю имущество в состоянии, описанном в предыдущем параграфе, если он его не приобрел или не арендовал вновь.

Статья 10
1. Обязательства поставщика, вытекающие из контракта на поставку, могут являться предметом ссылки со стороны арендатора, как если бы он сам являлся одной из сторон в рамках этого контракта и оборудование поставлялось ему напрямую. Однако поставщик не несет ответственности одновременно перед арендодателем и арендатором за один и тот же ущерб.
2. Настоящая статья не дает арендатору право расторгать или аннулировать контракт на поставку без согласия арендодателя.

Статья 11
Правам арендатора, вытекающим из контракта и поставку, заключенного в соответствии с настоящей Конвенцией, не может быть нанесен ущерб через внесение изменения в предварительно утвержденную им статью контракта на поставку без его согласия.

Статья 12
1. В случае непоставки, поставки с задержкой или поставки имущества, не соответствующего положениям контракта на поставку:
а) арендатор имеет право отказаться от имущества или расторгнуть контракт на аренду; и
б) арендодатель имеет право поправить сложившееся в результате невыполнения им своих обязательств положение и поставить имущество в соответствии с контрактом на поставку, как если бы арендатор закупил у арендодателя имущество в соответствии с положениями контракта на поставку.
2. Предусмотренные предыдущим параграфом права осуществляются и утрачиваются на тех же условиях, что и в случае заключения контракта на продажу между арендодателем и арендатором при сохранении всех положений контракта на поставку.
3. Арендатор может приостановить выплату сумм арендной платы, указанных в контракте на аренду, до момента исправления арендодателем положения, сложившегося в результате невыполнения им своего обязательства о поставке имущества в соответствии с положениями контракта на поставку или утраты арендатором права на отказ от имущества.
4. При расторжении им контракта на аренду арендатор может получить обратно суммы арендной платы и другие суммы, выплаченные им авансом, за вычетом разумной суммы, учитывающей размер прибыли, которую он мог извлечь в результате пользования имуществом.
5. Арендатор может предъявить арендодателю иск ввиду непоставки, поставки с задержкой или поставки имущества, не соответствующего положениям контракта, только в случае, если это является следствием акта или упущения со стороны арендодателя. 6. Настоящая статья не наносит ущерб правам арендатора в отношении поставщика, признанным за ним в соответствии со статьей 10.

Статья 13
1. В случае неплатежеспособности арендатора арендодатель может получить причитающиеся ему суммы просроченной и неоплаченной арендной платы, а также мораторные проценты и суммы в возмещение убытков.
2. В случае неплатежеспособности арендатора и с учетом параграфа 5 арендодатель может также потребовать заблаговременной оплаты сумм арендной платы с истекающим сроком погашения (если это предусмотрено контрактом на аренду) или расторгнуть контракт на аренду, после чего:
а) изъять имущество; и
б) получить суммы в возмещение убытков, которые поставили бы его в положение, в котором он находился бы при надлежащем выполнении арендатором контракта на аренду.
3. а) Контрактом на аренду может устанавливаться порядок подсчета сумм в возмещение ущерба, которые могут взиматься в соответствии с абзацем б) параграфа 2.
б) Данное положение действует в отношениях между сторонами, если его применение не ведет к установлению завышенной суммы компенсации по сравнению с суммой, уплачиваемой в возмещение убытков и предусмотренной абзацем "б" параграфа 2. Стороны не могут отступать от положений настоящего абзаца и вносить изменения в их последствия.
4. Если арендодатель расторгнул договор об аренде оборудования, он не может извлекать выгоду из статьи данного контракта, предусматривающей заблаговременную оплату суммы просроченных арендных платежей. При этом вышеуказанная сумма просроченных арендных платежей может приниматься во внимание при подсчете суммы платежей в счет возмещения ущерба, которая может взиматься в соответствии с абзацем "б" параграфов 2 и 3. Стороны не могут отступать от положений настоящего параграфа и вносить изменения в их последствия.
5. Арендодатель не может требовать заблаговременной оплаты суммы просроченных арендных платежей или расторжения контракта на аренду оборудования в соответствии с параграфом 2, если он предоставил арендатору возможность исправления по мере возможности создавшегося положения.
6. Арендодатель не может получить суммы в счет возмещения ущерба, если он не принял все необходимые меры для сведения его до минимума.

Статья 14
1. Арендодатель может дать гарантию на оборудование или уступить все или часть принадлежащих ему прав на оборудование, а также прав, которыми он наделен в рамках контракта на аренду оборудования. Такая уступка не освобождает арендодателя от выполнения обязательств, взятых в рамках контракта на аренду оборудования, не дает ему возможности вносить изменения в контракт или его правовой режим устанавливаемый настоящей Конвенцией.
2. Арендатор может уступить право пользования имуществом или любое другое право, которым он наделен в рамках контракта на аренду оборудования при условии согласия арендодателя на такую уступку и соблюдения прав третьих лиц.

Глава III
Заключительные положения

Статья 15
1. Настоящая Конвенция открыта для подписания на заключительном заседании дипломатической Конференции для принятия проектов Конвенции Юнидруа по международным факторным операциям и по международному кредиту - аренде и останется открытой для подписания всем государствам в Оттаве до 31 декабря 1990 г.
2. Настоящая Конвенция подлежит ратификации принятию или одобрению государствами, которые ее подписали.
3. Настоящая Конвенция открыта для присоединения к ней всех государств, которые ее не подписали, с даты, с которой она открыта для подписания.
4. Ратификация, принятие, одобрение или присоединение выполняются подачей надлежащим образом оформленного документа депозитарию.

Статья 16
1. Настоящая Конвенция вступает в силу в первый день месяца, следующего за истечением срока шести месяцев после даты подачи третьего документа о ратификации, принятия, одобрения или присоединения.
2. Для любого государства, которое ратифицирует, принимает или одобряет настоящую Конвенцию, присоединяется к ней после подачи третьего ратификационного документа, документа о принятии, одобрении или присоединении, Конвенция вступает в силу в отношении этого государства в первый день месяца следующего за истечением периода в 6 месяцев после даты подачи документа ратификации, одобрения или присоединения.

Статья 17
Настоящая Конвенция не превалирует над каким-либо уже заключенным соглашением или заключаемым соглашением; в частности, она не наносит ущерб ответственности любого лица в силу существующего или будущего соглашения.

Статья 18
1. Любое государство-контрактант, имеющее две или более территориальных единицы, в которых различные правовые системы применяются в области управления настоящей Конвенцией, может в момент подписания, ратификации, приема, одобрения или присоединения объявить, что настоящая Конвенция будет применяться ко всем территориальным единицам или только к одной или нескольким из них и может в любой момент изменить это заявление новым заявлением.
2. Эти декларации должны быть сообщены депозитарию с указанием территориальных единиц, на которые распространяется Конвенция.
3. Если в силу сделанного в соответствии с настоящей статьей заявления настоящая Конвенция применяется к одной или нескольким территориальным единицам государства-контрактанта, но не ко всем и если 2 учреждение одной части расположено в этом государстве, это учреждение будет рассматриваться для этой Конвенции как не расположенное в государстве-контрактанте, если только оно не расположено на территориальной единице, на которую распространяется Конвенция.
4. Если государство-контрактант не делает заявления в силу параграфа 1, Конвенция применяется на всей территории этого государства.

Статья 19
1. Два или несколько государств-контрактантов, которые в области управления настоящей Конвенцией применяют юридические правила, идентичные или похожие, могут в любой момент заявить, что Конвенция не распространяется, если поставщик, кредит-арендодатель или кредит-получатель имеют местонахождение в этих государствах. Также заявления могут быть сделаны совместно или односторонними и взаимными.
2. Любое государство-контрактант, которое в соответствии с настоящей Конвенцией применяет юридические правила, идентичные или близкие к ним одного или нескольких государств - не контрактантов, может в любой момент заявить, что Конвенция не распространяется, если поставщик, кредит-арендодатель и кредит-получатель имеют их заведение в этих государствах.
3. Если государство, по отношению к которому была сделана декларация в соответствии с предыдущим параграфом, становится в дальнейшем государством-контрактантом, упомянутая декларация будет иметь с даты, с которой настоящая Конвенция вступит в силу по отношению к этому новому государству-контрактанту, силу декларации, сделанной в соответствии с параграфом 1, при условии, что новое государство-контрактант присоединится к ней или сделает одностороннее заявление в порядке взаимности.

Статья 20
Государство-контрактант может при подписании, ратификации, принятии, одобрении или присоединении заявить, что оно внесет изменения на основании параграфа 3 статьи 8 в свое национальное право, если оно не даст возможности кредит-арендодателю исключить его ответственность за свою ошибку или небрежность.

Статья 21
1. Декларации, сделанные в соответствии с настоящей Конвенцией, при подписании подлежат подтверждению при ратификации, принятии или одобрении.
2. Декларации и подтверждение декларации должны быть сделаны письменно и официально уведомить депозитария.
3. Декларации вступают в силу с даты вступления в силу настоящей Конвенции в отношении заявляющего государства. Однако декларации, по которым депозитарий получит формальное уведомление, после этой даты будут иметь силу в первый день месяца, следующего за истечением периода в шесть месяцев, считая с даты их получения депозитарием. Односторонние и взаимные декларации, сделанные в соответствии со статьей 19, вступят в силу в первый день месяца, следующего за истечением периода в шесть месяцев после даты получения последней декларации депозитарием.
4. Любое государство, сделавшее заявление в соответствии с настоящей Конвенцией, может в любое время взять обратно свое заявление путем официального уведомления, направленного в письменном виде депозитарию. Это аннулирование вступит в силу в первый день месяца, следующего за периодом в шесть месяцев после даты получения уведомления депозитарием.
5. Это аннулирование декларации, сделанное в соответствии со статьей 19, делает недействительным в отношении государства, которое аннулировало, со дня его действия любое заявление, совместное или одностороннее и взаимное, сделанное другим государством в соответствии с этой же статьей.

Статья 22
Никакое другое условие не будет санкционировано, кроме условия, специально предусмотренного настоящей Конвенцией.

Статья 23
Настоящая Конвенция распространяется на операцию кредит-аренда, если контракт кредит-аренда и контракт на поставку оба заключены после вступления в силу Конвенции в государствах-контрактантах, упомянутых в параграфе "а" пункта 1 статьи 3, или в государствах или государствах-контрактантах, упомянутых в параграфе "б" пункта 1 этой статьи.

Статья 24
1. Настоящая Конвенция может быть денонсирована одним из государств-контрактантов в любой момент, считая со дня ее вступления в силу в отношении этого государства.
2. Денонсация выполняется путем подачи соответствующего документа депозитарию.
3. Денонсация начинает действовать с первого дня месяца, следующего за истечением периода шести месяцев после даты подачи документа о денонсации депозитарию. Если в документе о денонсации указан более долгий период вступления в силу денонсации, тогда этот срок начинает действовать по истечении периода, о котором идет речь, после подачи документа о денонсации депозитарию.

Статья 25
1. Настоящая Конвенция подается Правительству Канады.
2. Правительство Канады:
а) информирует все государства, которые подписали настоящую Конвенцию или к ней присоединились, а также Президента Международного института по унификации частного права (Юнидруа):
1) о каждом новом подписании или подаче документа ратификации, согласия, одобрения или присоединения и о дне, когда это подписание или подача имели место;
2) о любой декларации в соответствии со статьями 18, 19 и 20;
3) об аннулировании любой декларации, сделанной в соответствии с пунктом 4 статьи 21;
4) о дате вступления в силу настоящей Конвенции;
б) о подаче любого документа о денонсации настоящей Конвенции, а также о дате этой подачи и о дате действия этой денонсации;
в) передает заверенные копии настоящей Конвенции всем подписавшимся государствам и всем присоединившимся государствам и Президенту Международного института по унификации частного права (Юнидруа).

В удостоверение чего все подписавшиеся полномочные представители, должным образом уполномоченные их соответствующими правительствами, подписали настоящую Конвенцию.

Совершено в Оттаве двадцать восьмого мая тысяча девятьсот восемьдесят восьмого года в одном подлинном экземпляре, причем оба текста на английском и французском языках имеют одинаковую силу.

Настоящую Конвенцию подписали следующие государства: Гана, Гвинея, Нигерия, Филиппины, Танзания, Марокко, Франция, Чехословакия, Финляндия, Италия, Бельгия, США, Панама;

ратифицировали: Франция.

Для вступления Конвенции в силу необходима ратификация со стороны, по крайней мере, трех государств.

 
Останні новини:
Про лізинг
Лізинг – це сучасний ефективний спосіб фінансування транспортних засобів. Суть його полягає у довгостроковій оренді автомобіля із правом викупу в кінці строку лізингу.